поясніть дитині, що відбувається та чому ви не можете повернутися додому;

не ігноруйте питання дитини;

обсудіть чим вона може займатися, де може погратися, де спокійно посидіти;

разом продовжуйте робити те чим ви займалися «раніше» (стабільність та безпека);

дитина повинна взаємодіяти з іншими людьми – це можуть бути спеціалісти: психологи, арт-терапевти, соціальні працівники, волонтери, а можуть бути інші діти;

частіше обіймайте дитину (12 р. на день);

надавайте дитині безпечну інформацію про те, що вас турбує;

дивіться дитині в очі, коли слухаєте її. Такий погляд «каже»: «Як ти?», «Як твої справи?», «Я поруч, тобі зараз важко, я готова допомогти»;

дозволяйте дитині плакати, боятися, сумувати та злитись. Кажіть, що це природньо для такої ситуації;

будьте уважним слухачем «страшних» історій вашої дитини.

Автор: Олена Карнадуд